Ash vs Evil Dead

Фільм Evil Dead, або “Злая Мертвечина” російською (і нехай Злі Мертвяки українською), а саме друга його частина — мій найулюбленіший хорор взагалі. Жахи — це такий жанр, де позитивні персонажі довго не живуть і вся слава і народна любов традиційно дістається кровожерливим маніякам (Джейсону, Фредді, Майку Майерсу чи Джону Крамеру). Головний герой Злих Мертвяків — Ash чи не єдиний виняток, культова фігура жанру.

В 2013 році вийшов чи-то рімейк чи-то продовження Evil Dead. Досить непоганий фільм, але без Еша, то не ті Мертвяки, яких я чекав.

І тут, через 23 роки після третьої частини Evil Dead, виходить серіал (мінімум на два сезони), де Брюс Кемпбелл знову грає свого найвідомішого персонажа, який бореться з мертвим злом. Я дуже сумнівався, що з цього щось вийде, Кемпбелл уже старуватий, серіали-жахи зазвичай занадто попсові, а рімейки — це взагалі зло. Але я помилився.

Я вже подивився чотири перші серії і впевнений, що тепер передивлюсь усі.

Кемпбелл знову той самий Еш.

— Не знаєш як вигнати демонів викликаних з Книги Мертвих назад у потойбіччя? Ок, давай викличемо найслабшого демона і випитаємо у нього силою!

“Еш проти Мертвяків” зовсім не ідеальний. Тут є свої тупості, пару дурнуватих сцен і Брюс іноді переграє. Але в серіалі є декілька речей, що роблять його набагато кращим за схожі серіали на жахливу тему.

По-перше це безперечна любов авторів і в першу чергу Сема Раймі до практичних спецефектів (practical special effects): кишки, кров і жахливі морди потойбічних монстрів зроблені в стилі восьмидесятих, із латекса, м’яса і бутафорської крові, кращих зразків Фреді Крюгера, Карпентера і оригінального Evil Dead. Не думав, що ці досить прості спецефекти справлятимуть приємне враження в епоху комп’ютерної анімації, але мені сподобалось. Це ретро, яке дуже в тему.

По-друге, комедійна складова. Тут я дуже боявся, що серіал спуститися в клоунаду (і пару місць в перших серіях досі примушують хвилюватися), але загалом автори вибрали правильний підхід — комедійний персонаж один, Еш, а всі інші стараються в міру своїх можливостей бути нормальними людьми. Виходить досить непогано.

По-третє, автори вирішили зупинитися десь між другою і третьою частиною, не перетворюючи серіал в довжелезну “Army of Darkness”. Кривляння, кров рікою і оживші ляльки є, але є й більш атмосферні моменти, що примушують серце битися частіше.

Рекомендую.