Я скучаю за часами, коли вибір телефону  залежав від чогось, крім кількості грошей. Коли не всі телефони були однаковими брусками мила з різними логотипами, які лиш трохи відрізняються операційними системами і кількістю тормозів в меню.

Можна було піти в магазин і реально думати над вибором. Хочу я здорову оранжеву хрєнь з броньою, але без картки пам’яті, чи розкладачку розміром з пульт від телевізора і вагою цеглини? Чи може телефон, на якому є нереально круті ігри, але який фігово дзвонить? Чи може заплатити 400 доларів за смартфон з 6 мегабайтами пам’яті? На ньому можна грати в nethack!

телефони 2000

Ото був вибір. Телефон був частиною життєвої філософії. А сучасні підлітки мабуть і не пам’ятають часів, коли на всіх телефонах були кнопки.