Додивився Ghost in the Shell: Stand Alone Complex. Він прекрасний. Задоволення від перегляду GITS можу порівняти хіба з переглядом Твін Піксу чи Ковбоя Бібопа. Отримуєш мегакайф від кожної серії.

ghost in the shell sac

GITS чудово висвітлює теми все ближчі до того, щоб стати частиною нашої реальності: місце технології в нашому житті, залежність людства від технологій, штучний інтелект. Крім проблем технологічних серіал торкається і більш звичних: війни, біженці, корупція, маніпуляція суспільною свідомістю. Складність і заплутаність сюжету в другому сезоні (Individual Eleven) настільки далека від примітивності сюжетів звичайних серіалів, що отримуєш прямо диявольське задоволення від розгортання клубка інтриг та персонажів.

Ghost in the Shell зазвичай дуже тупо перекладають як “Привид в обладунках“. Така назва скоріше викликає асоціації з якимось фентезійним монстром, големом, а не з дійсним значенням фрази. Ghost in the Shell — це скоріше “душа в оболонці” чи відходячи від релігійного формулювання скоріше “свідомість”. Японці до речі не схильні придумувати дурних назв, в оригіналі серіал називається щось на зразок “Бойова мобільна поліція”.

Одна з головних проблем які розглядаються в “Привиді” — (не-)справжність існуючої концепції світу. Цим GITS чимось схожий на Ковбоя Бібопа, тільки там розкривається буддійський погляд на іллюзорність реальності, в той час як в “Привиді” — це Бодріярівська реальність як симуляція.

“Привид” — це те, що відрізняє кібернетизованих людей від майже ідеально схожих на людей андроїдів. Наступний крок еволюції кібертехнологій, який ще не відбувся під час подій GITS — здобуття штучним інтелектом цього привида-душі. Так GITS торкається філософських питань існування духовного на противагу матеріальному та сутності життя. І робить це абсолютно органічно, дивуєшся як автори не паряться нагружати глядача серйозними темами, ніяких поступок отупівшим любителям Престолів. Звичайно і екшна тут повно (чудового), але зрозуміло що на ньому автори не роблять акценту: одна з серій складалася на 90% з розмов. Просто розмов, дискусії на тему медіа пропаганди. Як вам?

Два сезони GITS розповідають дві історії практично не зв’язаних між собою. Їх об’єднує лише підзаголовок серіалу: Stand Alone Complex. “Сидром Одинака” – феномен, коли не пов’язані між собою люди починають наслідувати дії деякої моделі, якої насправді не існувало раніше. Вони стають копією без оригіналу, симулякром другого порядку за Бодрійяром, підробкою підробки. В другому сезоні показується використання штучної ідеї-моделі для маніпуляції свідомістю в політичних цілях. Виглядає це аж занадто правдоподібно.

Загалом, я рекомендую глянути серіал, а повнометражні фільми хоч теж чудові, але все ж таки гірші.