Професійний спорт як релігія. В тому сенсі, що професійний спорт як і релігія корисний для суспільства.

Як і релігія, спорт допомагає людям відчути себе частиною чогось більшого — неформальної групи вболівальників взагалі і більш вузької групи вболівальників певної команди. Люди, що мають більше соціальних зв’язків живуть довше (і краще).

Як і релігія, спорт допомагає вихованню молоді: важко напиватися і красти, коли весь час тренуєшся.

У спорта ще є одна цікава функція, яка засновується на тому, що загалом професійний спорт не має ніякого значення. Подивіться на Зепа Блаттера, “футбольний політик” з талантами майстерного корупціонера. Подумайте, що Блаттер міг би наробити, якби пішов у справжню політику? А так — намутив щось там з чемпіонатами — невелика шкода.

І навпаки, наскільки було б круто якби скажімо Башар Асад пішов працювати президентом федерацій ватерполо? Може б суперників потруїв би чи допінгом би всіх обколов. Але масштаби були б не ті.

Любіть професійний спорт.