Всесвіт як симуляція — різновид ідеї про несправжність реальності (реальність — це сон, світ — іллюзія, etc). Тільки сформульована більш привабливо для сучасної наукової людини.

Гіпотеза ця заснована на ідеї, що будь-яка дуже розвинута (надлюдська, post-human) цивілізація буде мати доступ до надзвичайних обчислювальних потужностей. Достатніх, щоб створити детальну модель (симуляцію) всесвіта. Тоді, пише Нік Бостром, хто першим це придумав, одне з трьох тверджень має бути правдою (в масштабах всесвіту):

  1. Відсоток цивілізацій що досягають постлюдського рівня близький до нуля.
  2. Відсоток цивілізацій, яким би було цікаво запустити симуляцію такого рівня близький до нуля.
  3. Ми живемо в симуляції

Тобто якщо є дуже багато постлюдських цивілізацій (не 1), які зацікавлені в створенні подібної симуляції (і не 2), то вони б створювали симуляції в великій кількості і просто по теорії ймовірності наш всесвіт має бути симуляцією (3!). І мало того, надзвичайно ймовірно, що ми живемо в симуляції в середині симуляції в середині симуляції. І цій норі нема кінця.

Власне, це й все. Є сайт прихильників цієї гіпотези, де можна почитати оригінальну статтю в якій описується ця ідея і ще купу всього.

Але

Основна проблема з всесвітом-як-симуляцією — це те, що цю гіпотезу неможливо спростувати. Будь-який аргумент “проти” можна відкинути як лиш особливість симуляції. А отже цю гіпотезу можна віднести скоріше до псевдонауки, до цікавої ідеї, з якою можуть гратися філософи і фантасти. А всі інші можуть собі так само спокійно вірити в те, що життя — це лиш сон.