Skip to Content

Тексти

Фейл як джерело знання

Зустрічав в інтернетах таку розшифровку слова Fail – First Attempt In Learning.
Чергова ідіотська мотиваційна хєрня. Чімх!

Навіть якщо закрити очі на те, що слово fail це дієслово, а не іменник (іменник — failure), то все одно ця мантра — конкретно тупа.

Фейл це не перша спроба отримати знання. Це і є отримання знання. Фактично з будь-якого провалу можна дізнатися щось нове. Про себе, про те в чому ти натупив, чи про інших людей.

Цінність інформації отриманої в результаті фейлу може бути різною, але майже завжди вона недооцінена. Навіть якщо вас підвів вас знайомий і ви втратили через це час і гроші, ви все одно отримали важливе знання. Наприклад, що не потрібно в майбутньому робити проект з цим знайомим, чи сам знайомий не потрібен, чи може, що ви нездара і варто взагалі покинути всі ці “проекти” і зайнятися прибиранням парків?

Скільки там тих парків, га?

Як позбутися речей і жити на повну

Я навчу вас як можна позбавитися мотлоху і жити повноцінним гармонійним життя. Ваше життя стане таким повним, як райські горна, наповнені ягнятами з золотим руном і найдорожчими в світі трюфелями.

Ви маєте зрозуміти, що справді наповнене життя це набагато більше ніж гарний будинок і дорогий автомобіль. Повноцінне життя — це як слон. Дуже великий слон.

Read More →

Всесвіт як симуляція

Всесвіт як симуляція — різновид ідеї про несправжність реальності (реальність — це сон, світ — іллюзія, etc). Тільки сформульована більш привабливо для сучасної наукової людини.

Гіпотеза ця заснована на ідеї, що будь-яка дуже розвинута (надлюдська, post-human) цивілізація буде мати доступ до надзвичайних обчислювальних потужностей. Достатніх, щоб створити детальну модель (симуляцію) всесвіта. Тоді, пише Нік Бостром, хто першим це придумав, одне з трьох тверджень має бути правдою (в масштабах всесвіту):

  1. Відсоток цивілізацій що досягають постлюдського рівня близький до нуля.
  2. Відсоток цивілізацій, яким би було цікаво запустити симуляцію такого рівня близький до нуля.
  3. Ми живемо в симуляції

Тобто якщо є дуже багато постлюдських цивілізацій (не 1), які зацікавлені в створенні подібної симуляції (і не 2), то вони б створювали симуляції в великій кількості і просто по теорії ймовірності наш всесвіт має бути симуляцією (3!). І мало того, надзвичайно ймовірно, що ми живемо в симуляції в середині симуляції в середині симуляції. І цій норі нема кінця.

Власне, це й все. Є сайт прихильників цієї гіпотези, де можна почитати оригінальну статтю в якій описується ця ідея і ще купу всього.

Але

Основна проблема з всесвітом-як-симуляцією — це те, що цю гіпотезу неможливо спростувати. Будь-який аргумент “проти” можна відкинути як лиш особливість симуляції. А отже цю гіпотезу можна віднести скоріше до псевдонауки, до цікавої ідеї, з якою можуть гратися філософи і фантасти. А всі інші можуть собі так само спокійно вірити в те, що життя — це лиш сон.

Скептицизм

У багатьох сферах життя і особливо в політиці основним принципом сприйняття будь-якої інформації має бути скептицизм.

Не можна нікому вірити. Все що кажуть публічні люди має бути проведене через потрійний булшит-фільтр. Хто автор інформації? Кому ця інформація вигідна? Наскільки вона може бути вірогідна?

Не можна нічому вірити. Якщо політик відкрито і хоробро каже щось, з чим ви погоджуєтесь — це не значить, що він розумний, це значить, що ви — його цільова аудиторія. Політик передусім працює на себе (всюди, в Україні, в Європі, в Америці). Все що він каже, має розцінюватися як засіб для досягнення його власних цілей. Цілі політика можуть збігатися з вашими цілями. Але якщо політик навіть десяток раз вас переконав в своїй адекватності, це не причина перестати в ньому сумніватися.

HE IS NOT

Відносини з політиком не мають бути відносинами за принципами син—батько чи вірянин—священник. Це мають бути відносини клієнт—п’яний сантехнік. Те що Толя цей раз нормально перемонтував вам труби і майже не пив, зовсім не значить, що буквально завтра він не нап’ється і не наблює вам в колодязь.

Так само і ваш найулюбленіший, найрозумніший, найприємніший політичний діяч. Він — Толя.

Оце всі бажання “сильної руки”, “бацьки”, “команданте” і т.д. і т.п., це все від небажання думати. Це делегування функцій власного мозку комусь іншому. Позбавившись необхідності думати, індивідуум дозволяє “розгрузити мозок” і цілком насолодитися улюбленими серіалами про тупих вчених чи розумних ментів.

Думайте, йоптить.

Щастя і/або правда

Продовжуючи тему псевдофілософських пописувань і надихнувшись вчорашньою темою, пропоную наступне питання:

Що важливіше щастя чи правда?

Є багато ситуацій, коли людині потрібно свідомо чи несвідомо  обирати від щастям і правдою, між знанням і незнанням.  На перший погляд між знанням і його відсутністю обирати просто. З дитинства всім розказують як добре знати щось, накопичувати факти, розширювати базу даних в своєму мозку.

Read More →

Пасивна теорія свідомості і сила волі

Вчені Університету Сан-Франциско опублікували роботу, що описує цікаву теорію свідомості. Називають вони свою теорію Passive Frame Theory.

За цією теорією, свідомість працює уже після того як рішення прийнято. Гормони вирішили що ви будете робити, а свідомість лиш пояснює сама собі, чому це правильно і рухає вашими м’язами. Те, що прийнято називати активним агентом, який може вирішувати що вам робити, за новою теорією — просто не більше ніж виконавець.

Більш загально, в такій теорії немає місця “силі волі”. Сила волі і свобода вибору не більше ніж іллюзія створена свідомістю для оцінки вхідних сигналів. Товстяк товстий не тому що в нього немає сили воли, а тому що його бажання їсти сильніше вашого. Якби ви хотіли так їсти як товстяк, ви теж були б жирними.

В сучасній науці сила волі і так не більше ніж спрощене узагальнення, типу фізики Ньютона. Ми не можемо змоделювати мозок точно, тому свобода вибору це зручна модель, якою можна описати невизначеність системи (поки ми не зможемо її прорахувати і зробити визначеною). Тільки ніхто ще не пропонував загальну теорію свідомості побудовану на другорядності самої свідомості в прийнятті рішень.

Ну і ясно чому. На свободі вибору побудована вся морально-етична система, а також система покарань і суди. І якщо Бога люди віддали без великих проблем, то ідею свободи вибору ніхто так просто не покине. Є варіант правда, що така необхідність постане дуже нескоро і до того часу людство підсмажить себе парниковими газами, будучи впевненим, що робить свідомий вибір.

Раніше

Зараз: Нереально нічого нормального винайти, не те що раніше, було легко, он Ньютон придумав теорію що речі падають на землю. Пфф.

В часи Ньютона: Нереально нічого нормального уже придумати, он раніше можна було просто намалювати схему сонячної системи і все, уже герой.

В часи Птолемея: Нереально уже нічого нормального досягти, он раніше два чувака могли просто взяти так і заснувати місто.

В часи Ромула і Рема:
О, у вовка лактація! Халява!

those were times

Stay hungry?